День Матері відзначається у другу неділю травня, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.

          Вперте організувала День Матері американка із Філадельфії Анна Джарвіч у 1910 році. Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була редактор тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Відтоді в другу неділю травня День Матері відзначали дуже широко. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, свято Матері повернулось в Україну.

          Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Для українців образ Матері триєдиний. Любов до рідної неньки переросла у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-Батьківщини.

          Любов матері... Що може бути сокровенніше? Жінка-мати  – лаконічно, але водночас так багато... У нас підсвідомо живе довіра до неї, ми знаємо, що мати не відвернеться від своєї дитини, її любов сильніша за буденні образи. Ніхто так, як вона, не здатен відчути і зрозуміти зранену душу. Її серце щемить, коли дитині погано, вона співпереживає з нею, уміє поспівчувати. Уявляєте, який безмір любови в жінки, яка є Матір'ю для усіх нас!

          Так, коли проблеми гнітять розум, ми з дитячою щирістю хочемо відгородити себе від них, прибігши під покров Пресвятої Діви Марії. Це невипадково. Помираючи на хресті, Ісус заповів улюбленому апостолові Івану опікуватися Марією, сказавши: „Сину, ось мати твоя", а до Марії: „Жінко, ось син твій". Тим самим віддав їй під опіку кожного з нас. Вона, будучи Матір'ю Божого Сина, стала небесною опікункою для усіх людей.

          „Потіха заплаканих, скривджених заступниця, бурями гнаних пристань, немічних покров, хворих відвідання, жезл старости  – Мати Бога нашого. Тому то ми до Тебе прибігаємо, визволи від усяких негод рабів Твоїх". Такі величні гимни співають Марії не тільки у травні, але й упродовж року ми не забуваємо про Неї.

          Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язано з ментальністю та суспільним ладом. В Україні жінка споконвіку асоціювалася з берегинею сім'ї. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Ще в давні часи князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу  – козацтва. А День Української Повстанської Армії і Українського Війська, який відзначають 14 жовтня, засвідчує, яка важлива для нас її ласка. Жити під її покровом бажав кожен.

          Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина  – рідна матір. Саме від неї залежить релігійне виховання дитини і саме мати прищеплює любов до рідної землі. Історія України дуже жорстока і кривава. Було чимало таких моментів, що, здавалося, українська нація може зникнути з лиця землі. Але не менше ця земля славиться національними героями, яким ми завдячуємо своєю незалежністю. У вихованні справжніх патріотів велика роль відводиться матері, яка завжди боролася за духовне збереження своїх дітей, щоб вони були свідомими українцями, пам'ятали свою національну спадщину і походження та виростали на користь своєї держави.

          Для прикладу, батьки Бандерів зуміли навчити і виховати своїх дітей, прищепити їм любов до Бога й України. Мати Степана Бандери Мирослава, з дому Глодзинська, була донькою священика. Дитинство Степан провів у домі своїх батьків І дідів, виростаючи в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. Із самого дитинства він був свідком відродження Української держави. Його батьки мали велику бібліотеку. Часто в домі бували активні учасники національного і політичного життя Галичини. Дядьки Бандери по матері були відомими в Галичині постатями, Павло Глодзинський  – один із засновників „Маслосоюзу" і „Сільського господаря", а Яро-слав Веселовський  – посол до Віденського парламенту. Брати Степана Бандери теж займалися політичною діяльністю, були активними діячами ОУН і всі загинули за Україну. Сестри поневірялися по засланнях, таборах, але незламно стояли за правду, навіть тоді, коли їм пропонували повернутися в Україну ціною зради свого брата Степана.

          На долю української матері випало чимало болючих випробувань, але вона завжди знаходила силу і мужність їх зносити, бо вірила в опіку Божої Матері і мала надію, що здійсниться бажання багатьох поколінь  – відродиться незалежна Україна. Упродовж віків українська мати попри всі нещастя і страждання зуміла передати своїм дітям любов до всього рідного.

          Кажуть, що великі люди не народжуються  – їх вирощують матері. Все це факти, які тільки підтверджують, що впродовж тисячоліть, незважаючи на всі лихоліття, жінка-мати є вічним джерелом невичерпної любови та берегинею національних традицій.

          У день вшанування матерів варто зупинити на мить шалений ритм життя і задуматися, чи не забули ми раптом про свою найдорожчу у світі людину. Тому що це день пам'яти про матерів цілого світу, коли віддається належне їхній праці і безкорисливій жертві задля блага своїх дітей.

Марія Галік